Той, хто любить паростки кленові,
Хто діброви молоді ростить,
Сам достоїн людської любові,
Бо живе й працює - для століть!
(М.Рильський)
АНДРУЩЕНКО Анатолій Степанович
Народився 2 січня 1949 року в селі Кобиляки Звенигородського району Черкаської області.
В 1968 році закінчив навчання в Лубенському лісному технікумі за спеціальністю «лісове господарство». Трудову діяльність у лісовому господарстві молодий спеціаліст почав у Росії, м. Томськ, із посади техніка лісового господарства. Цього ж року був направлений на службу до лав радянської армії.
У 1971 році чоловік повернувся до України та почав працювати старшим майстром лісу Тальнівського лісництва (тепер – Потаського) Уманського лісгоспзагу. В 1991 році був призначений на посаду начальника Потаського деревообробного цеху, в якому сумлінно пропрацював 18 років.
У 2009 році почесний трудівник підприємства пішов на заслужений відпочинок.
Анатолій Степанович віддав підприємству 38 років своєї напруженої праці. Любов до лісу чоловік передав своєму синові Олександру, який з великою відповідальністю продовжує справу батька.
БОГУСЛАВСЬКИЙ Михайло Миколайович
1933-2017 рр.
Народився 21 липня 1933 року в селі Стайки Ржищевського району Київської області.
В 1960 році закінчив із відзнакою навчання в Українській академії сільськогосподарських наук, здобувши кваліфікацію інженера лісового господарства. Цього ж року почав працювати в Уманському лісгоспзазі на посаді помічника лісничого Маньківського лісництва.
Згодом Михайла Миколайовича було переведено помічником лісничого Собківського лісництва, а в 1964 році призначено лісничим цього ж лісництва.
У 1974 році обійняв посаду старшого інженера лісових культур, пізніше – старшого інженера з переробки деревини Уманського лісгоспзагу.
В різні роки працював на підприємстві головним інженером та головним лісничим.
З 1993 по 1997 роки трудився в лісгоспі інженером з лісових культур. З цієї посади Михайло Миколайович пішов на заслужений відпочинок.
Стаж роботи шанованого ветерана становить 37 років.
За багаторічну сумлінну працю та високий професіоналізм у 1970 році нагороджений медаллю «За доблесный труд», в 1971 році – орденом «Знак Почета». А в 1987 році Михайлу Миколайовичу присвоєно почесне звання «Заслужений лісівник УРСР».
БОРИСЕНКО Валерій Васильович
Народився 22 січня 1950 року в селі Нехаївці Коропського району Чернігівської області.
У 1972 році закінчив навчання в Українській сільськогосподарській академії за спеціальністю «лісове господарство» та був направлений на роботу в Лисянську лісомеліоративну станцію начальником виробничої дільниці
Через п’ять років Валерія Васильовича перевели в Уманський лісгоспзаг на посаду лісничого Маньківського лісництва, в якому пропрацював до 1986 року. Згодом він на деякий час залишив лісове господарство. Проте вже в 1995 році був знову призначений лісничим Маньківського лісництва.
З цієї посади у 2011 році почесний працівник пішов на заслужений відпочинок. Серед співробітників Валерій Васильович завжди користувався заслуженим авторитетом і повагою. За час роботи на підприємстві йому вдалося створити міцний та дружній колектив, якому до снаги виконати усі поставлені завдання.
ВИХВАТНЮК Григорій Трохимович
Вихватнюк Григорій Трохимович – почесний пенсіонер, колишній головний механік Уманського лісгоспу, який 31 рік свого життя присвятив наполегливій, самовідданій праці в лісовому господарстві. Народився 1923 року в с. Синиця Христинівського району. Під час війни служив у полковій розвідці, був двічі тяжко поранений. За військові досягнення отримав чотири бойові ордени та повернувся додому в званні молодшого лейтенанта.
В 1961 році закінчив Київський автодорожний технікум за напрямком «експлуатація та ремонт автотранспорту». Отримавши кваліфікацію техніка-механіка, цього ж року Григорій Трохимович прийшов на роботу в Уманський лісгоспзаг на посаду старшого механіка. Згодом його було затверджено головним механіком підприємства.
Працею в лісовому господарстві чоловік надзвичайно пишається. «Уманський лісгосп був одним з передових. Вже тоді майже всі процеси були механізовані, в наявності була сучасна спецтехніка. До нас навіть декілька разів приїжджали закордонні делегації з Польщі та Німеччини переймати досвід», – пригадує пенсіонер. За роботу цього важливого напрямку і відповідав головний механік. Завдяки добросовісній праці Григорія Трохимовича, на підприємстві ніколи не було збоїв, вся техніка працювала точно, як годинниковий механізм. Незважаючи на завантаженість, встигав займатися й громадськими справами.
В 1992 році Григорій Трохимович вийшов на заслужений відпочинок, проте до цих пір він постійно бере активну участь у всіх заходах, які проводяться в Уманському лісгоспі. Секретом свого довголіття вважає активний спосіб життя, помірне фізичне навантаження та ранкову зарядку, з якої ветеран починає кожен новий день.
ВОВКОТРУБ Володимир Васильович
Народився 3 вересня 1939 року в селі Степківка Уманського району Черкаської області.
Трудову діяльність в лісовому господарстві Володимир Васильович розпочав з 1961 року. Відтоді сумлінно пропрацював в Уманському лісгоспі 48 років на посаді водія автотранспортного цеху.
У 2009 році почесний трудівник вийшов на заслужений відпочинок.
ГОЛОДЕЦЬКИЙ Василь Іванович
Народився 17 лютого 1958 року в селі Ялтушків Барбського району Вінницької області.
З 1978 до 1982 року навчався в Сторожинецькому лісному технікумі. Згодом закінчив Уманський національний університет садівництва за спеціальністю «лісове господарство».
Трудову діяльність розпочав у 1982 році на посаді майстра лісу Монастирищенського лісництва Уманського лісгоспу. З 1987 року – помічник лісничого, а з 1990 року був призначений на посаду лісничого Монастирищенського лісництва, на якій пропрацював 30 років. У листопаді 2020 року Василь Іванович пішов на заслужений відпочинок.
За період роботи в лісогосподарстві Василь Іванович зарекомендував себе як дисциплінований, грамотний спеціаліст, з великою жагою до праці. Любов до лісу проявилася в кількості вирощених сіянців та посаджених молодих лісах Монастирищенського лісництва, в якому він пропрацював 41 рік.
Обирався депутатом Монастирищенської міської ради.
За час роботи Василь Іванович нагороджувався відзнаками: почесним знаком «За бездоганну службу в державній лісовій охороні» (1994, 2002 рр.), почесною грамотою Черкаського ОУЛМГ (1998 р.), нагрудним знаком «Відмінник лісового господарства» (2011 р.), почесною грамотою Черкаської облдержадміністрації (2014 р.), подякою Голови Держлісагентства (2016 р.), почесною грамотою Черкаської облради (2017 р.), грамотою Верховної Ради України (2018 р.).
ГУСАК Юрій Микитович
У Юрія Микитовича Гусака все життя було пов’язано з лісом. Спочатку це були мальовничі краєвиди Дніпра – річки дитинства, потім – розкішні пейзажі Житомирщини, а тепер – неповторні ліси Уманщини, що за багато років стали рідними. Саме до цієї землі і до цих лісів приріс душею Юрій Микитович, нині – заслужений ветеран, а раніше – директор Уманського лісгоспу, який пропрацював тут двадцять років поспіль.
Після закінчення десятирічки в селі Чапаївка Золотоніського району хлопець, не вагаючись, віддав документи в лісогосподарський інститут у Києві. По завершенню навчання був направлений в Баранівський лісгосп на Житомирщині. Там на різних посадах Юрій Микитович працював 17 років. Та як тільки видалася нагода, повернувся на рідну Черкащину. І коли приїхав в Умань директором лісгоспу, не пошкодував: колектив тут склався дуже дружний і стабільний, випадкові люди не затримувалися, всі були випробувані і спільною працею, і часом. Разом вони закінчили будівництво нової контори лісгоспу, створили найкращий на той час в Україні нижній склад, побудували контори у Монастирищенському, Синицькому, Потаському лісництвах, тримали прибуткову свиноферму.
У 1995 році Юрій Микитович пішов на заслужений відпочинок, однак ніколи не залишається осторонь улюбленої справи. Діло Юрія Гусака продовжують його діти та онуки.
ДИВНИЧ Іван Кирилович
Народився 18 січня 1952 року в с. Ліщинівка Христинівського району Черкаської області.
У 1971 році закінчив навчання в Сторожинецькому лісному технікумі за спеціальністю «лісове господарство» та отримав направлення на роботу в Північно-Сибірське лісогосподарське управління м. Красноярськ, на посаду помічника таксатора. В цьому ж році був направлений на службу до лав радянської армії.
В 1973 році чоловік повернувся на Україну. З цього часу і розпочалася робота Івана Кириловича в Уманському лісгоспзазі. 31 рік пропрацював на посаді старшого майстра лісу в Тальнівському лісництві (тепер – Потаському).
У 2004 році був переведений помічником лісничого Потаського лісництва. А з 2009 по 2012 роки трудився на посаді лісничого цього ж лісництва.
За багаторічну сумлінну працю та високий професіоналізм у 2008 році Івана Кириловича нагороджено годинником голови Державного комітету лісового господарства України.
В 2012 році чоловік вийшов на заслужений відпочинок. Проте почесний працівник і сьогодні бере активну участь у житті лісгоспу, надає посильну допомогу молодим спеціалістам, передаючи їм свій досвід, набутий за багато років нелегкої, напруженої лісівничої праці.
ЗЕЛЕНЮК Любов Василівна
Народилася 26 квітня 1955 року в с. Поташ Тальнівського району Черкаської області.
Уся трудова діяльність Любов Василівни пройшла в Уманському лісгоспі. В 1982 році почала працювати на посаді сортувальниці деревообробної продукції Потаського деревообробного цеху.
Через рік на тому ж підприємстві була призначена робітницею на лісогосподарських роботах.
З цієї посади в 2010 році ветеран підприємства пішла на заслужений відпочинок, віддавши лісовій галузі 27 років свого життя.
За багаторічну працю та високий професіоналізм відзначена іменним годинником голови Державного комітету лісового господарства України.
МЕГЕЙ Іван Афанасійович
Народився 18 вересня 1940 року в селі Нова Гребля Жашківського району Черкаської області.
В 1960 році закінчив із відзнакою навчання в Лубенському лісному технікумі. За направленням пішов працювати в Уманський лісгоспзаг, де був призначений об’їждчиком 1-го об’їзду Тальнівського (тепер Потаського) лісництва. Згодом молодий хлопець був направлений на службу до лав Радянської Армії.
У 1963 році Іван Афанасійович повернувся до Уманського лісгоспзагу на посаду бригадира тракторної бригади.
В 1964 році був переведений помічником лісничого Синицького лісництва. Згодом, в різні роки, працював в Уманському лісгоспі помічником лісничого Тальнівського лісництва та начальником цеху переробки Потаського лісництва.
У 1991 році був призначений помічником лісничого Потаського лісництва. З цієї посади в лютому 2001 року ветеран підприємства вийшов на заслужений відпочинок.
Лісівники й досі пам’ятають Івана Афанасійовича як відмінного спеціаліста та бездоганного наставника. Стаж роботи почесного працівника в лісогосподарстві становить 41 рік.
МИТЧЕНКО Андрій Якимович
Народився 11 грудня 1949 року в с. Піківець Уманського району Черкаської області.
Після закінчення школи у 1968 році, молодий хлопець виконав свій військовий обов’язок, відслуживши 2 роки в Радянській Армії.
Згодом працював водієм на різних підприємствах міста.
В 1975 році Андрій Якимович перейшов до Уманського лісгоспзагу водієм 1-го класу автотранспортного цеху на лісовозний автомобіль КРАЗ – 255.
В 2005 році ветеран підприємства пішов на заслужений відпочинок. Стаж роботі в лісогосподарстві складає 30 років.
Сьогодні справу батька продовжують його сини Ігор та Валерій, які також працюють в Уманському лісгоспі.
МИТЧЕНКО Любов Василівна
Народилася 21 лютого 1954 році в селі Шельпахівка Христинівського району Черкаської області.
В 1969 році закінчила школу бухгалтерів та курси секретарів- друкарок. Працювати в Уманському лісгоспзазі молодий спеціаліст почала в 1976 році робітницею ремонтно-механічної майстерні.
З 1979 по 1985 роки працювала на посадах обліковця та помічника бригадира тракторної бригади.
В 1985 році Любов Василівна була призначена секретарем керівника.
У 2013 році шанований працівник вийшла на заслужений відпочинок, пропрацювавши на підприємстві 37 років.
Сьогодні лісівничу справу в родині Митченків продовжує молоде покоління. Так, сини Валерій та Ігор за прикладом батька, Андрія Якимовича Митченка, який 30 років пропрацював водієм лісовозного автомобіля, також обрали цю професію та сумлінно трудяться в лісгоспі. А онука Анастасія пішла бабусиними стежками й нині обіймає на підприємстві посаду секретаря.
МРУГА Василь Тимофійович
Народився 1949 року в селі Роги Маньківського району Черкаської області.
Після закінчення школи у 1968 році Василь Тимофійович почав працювати в Уманському лісгоспзазі на посаді робітника нижнього складу. Далі – служба в лавах Радянської Армії.
З 1975 по 1999 роки працював слюсарем-механіком нижнього складу, згодом – розмітчиком хлистів цього ж підрозділу.
У 2013 році шанований трудівник вийшов на заслужений відпочинок. Стаж роботи Василя Тимофійовича в лісовому господарстві становить 45 років.
За багаторічну сумлінну працю та високий професіоналізм у 2004 та 2009 роках ветеран підприємства нагороджений Почесною грамотою Державного комітету лісового господарства України.
ПАСТУШЕНКО Тетяна Павлівна
Народилася 27 липня 1948 року в селі Торговиця Новоархангельського району Кіровоградської області.
У 1973 році закінчила навчання в Київському інституті народного господарства за спеціальністю «економіка праці».
В Уманському лісгоспзазі почала працювати із 1992 року на посаді економіста з цін.
Через п’ять років була переведена головним економістом підприємства.
Після багатьох років сумлінної праці у 2009 році Тетяна Павлівна пішла на заслужений відпочинок.
За час роботи в лісогосподарстві поважний працівник зарекомендувала себе справжнім професіоналом, відкритою й щирою людиною. І сьогодні колишні співробітники із вдячністю згадують, як свого часу жінка допомагала тоді ще молодим спеціалістам, підтримувала їх, даючи слушні поради.
САЛЬНИК Любов Василівна
Народилася 18 травня 1951 року в с. Желудьково Маньківського району Черкаської області.
В 1973 році закінчила Черкаський технікум торгівлі, де здобула кваліфікацію бухгалтера. Трудову діяльність у лісовій галузі розпочала в Потаському лісництві Уманського лісгоспзагу на посаді бухгалтера. Відтоді пропрацювала на підприємстві 33 роки.
У колективі почесний працівник завжди користувалася заслуженим авторитетом і повагою.
В 2006 році Любов Василівна вийшла на заслужений відпочинок.
САЛЬНИК Микола Іванович
Народився 20 травня 1950 року в селі Поташ Тальнівського району Черкаської області.
В 1971 році Микола Іванович прийшов на роботу в Тальнівське (тепер Потаське) лісництво Уманського лісгоспзагу трактористом на трелювання лісу на трактор ТДТ-40.
З 1976 по 1987 роки працював трактористом на лісозаготівлях на тракторі ПЛ-2.
З 1991 року був переведений на посаду бригадира тракторної бригади.
В 2006 році почесний трудівник вийшов на заслужений відпочинок. Стаж роботи на підприємстві складає 35 років.
Колеги ветерана й досі пам’ятають його як надзвичайно відповідальну людину та справжнього майстра своєї справи. Не один трактор Микола Іванович перебрав своїми руками. За час його роботи не було жодного випадку, щоб він не знав, як полагодити техніку, чи де знайти потрібні запчастини.
ЦАПЕНКО Степан Арсентійович
Народився 9 вересня 1938 року в селі Поташ Тальнівського району Черкаської області.
Все своє життя Степан Арсентійович сумлінно пропрацював у лісовому господарстві.
В 1964 році прийшов на роботу в Уманський лісгоспзаг на посаду водія Тальнівського лісництва.
У 1967 році був призначений водієм лісовозного автомобіля.
В 1998 році шанований працівник вийшов на заслужений відпочинок.
Стаж роботи Степана Арсентійовича на підприємстві становить 34 роки.
ЧОРНОВОЛ Рита Макарівна
Народилася 28 січня 1956 року в селі Бронне Березнівського району Рівненської області.
У 1974 році закінчила навчання в Березнівському лісному технікумі за спеціальністю «бухгалтерський облік». Цього ж року молодий спеціаліст була направлена на роботу в Уманський лісгоспзаг на посаду бухгалтера-касира Юрківського лісництва.
З 1974 по 1995 роки Рита Макарівна пройшла трудовий шлях від рядового бухгалтера до головного бухгалтера підприємства. Робота в лісовому господарства вимагала від неї нових знань і навиків, опанування сучасної техніки, тож вона вступила до Львівської державної лісотехнічної академії на заочне відділення за спеціальністю «облік і аудит». В 1996 році Рита Макарівна успішно завершила навчання.
За період роботи на посаді їй довелося виводити бухгалтерський облік на інший рівень: комп’ютеризовувати роботу, проводити з працівниками відповідні навчання й самій працювати над підвищенням професійного рівня.
За високий професіоналізм та сумлінну працю на благо лісової галузі в 2006 році Риту Макарівну нагороджено годинником голови Державного комітету лісового господарства України.
В 2011 році почесний працівник підприємства пішла на заслужений відпочинок, віддавши лісовій галузі 37 років свого життя.
ГУСАК Анатолій Юрійович 
Народився 17 січня 1962 року в селі Кам’яний Брід Баранівського району Житомирської області. У 1984 році закінчив з відзнакою Українську сільськогосподарську академію за спеціальністю «Лісове господарство». З 1984 по 1987 рік навчався в аспірантурі цього ж навчального закладу.
Трудову діяльність розпочав у 1984 році в Українському науково-дослідному інституті лісового господарства та агролісомеліорації на посаді інженера в лабораторії полезахисного лісорозведення. Після закінчення навчання у 1987 році, був прийнятий на посаду молодшого наукового співробітника УкрНДІЛГА.
У 1989 році захистив дисертацію та отримав науковий ступінь Кандидата сільськогосподарських наук, після чого був перерозподілений Міністерством України на Вінницьку лісову дослідну станцію, де працював на посаді наукового співробітника, а з 1990 по 1993 рік - на посаді старшого наукового співробітника.
З 1993 по 2000 рік працював інженером лісового господарства державного підприємства «Уманське лісове господарство».
З 2000 року – обіймав посаду головного лісничого державного підприємства «Уманське лісове господарство».
У грудні 2022 року почесний працівник вийшов на заслужений відпочинок. Стаж роботи у галузі становить 38 років.
За багаторічну сумлінну працю нагороджений відзнаками: Почесним знаком «За бездоганну службу в державній лісовій охороні» (2004), Почесною грамотою Держлісагентства (2007), Почесною грамотою Черкаського ОУЛМГ (2012), нагрудним знаком «Відмінник лісового господарства» (2014).
