Обласний зліт учнівських лісництв Черкащини у 2021 році проведено у режимі відеоформату, у зв'язку з карантинними обмеженнями для проведення масових заходів.

Як мисливська бригада з Тальнівщини годувала звірів

Цьогорічна зима хоч і спізнилася, проте дала про себе знати сповна. Тальнівщину засипало снігом, полило дощем. А останні кілька днів ще й температура знизилася до -20 градусів. Були ночі, коли вона подекуди сягала позначки в -29 градусів. Такі раптові морози дошкуляють не лише людям, що уже відвикли від лютої зими, а й мешканцям лісів. Саме тому у середу, 17 лютого, мисливська бригада на чолі з Родиславом Безкровним, лісником Потаського лісництва Уманського держлісгоспу, вийшла у Зарудній ліс. Хлопці пішли без рушниць, адже сезон полювання закрито. Натомість розклали по місцях найбільшого скупчення звірів запашне сіно, липові віники, кукурудзу та брикети солі.
– Подивіться, це сліди зайця, а он козуля бігла, слід залишила глибокий. А ось дикий кабан зробив собі ямку, він тут спав, – розповідають мисливці по дорозі до годівниці, яку власноруч змайстрували перед сінокосом, аби було куди складати сіно. – Влітку ми це сіно разом заготовляли, косили стадіон у Павлівці Першій. Як то кажуть, відразу 2 зайці піймали. Нарізали також та насушили віників з молодої липи, попередньо замочивши їх у ропі. Ними люблять поласувати кози. Он погляньте, як пообгризали, – показують місця, де побували тонконогі ласунки. Сьогодні мисливці роздали до пів тони запашного різнотрав’я, сотню віників та два центнери кукурудзи. А ще в місцях підгодівлі обов’язково залишають брикети солі, такої необхідної тваринам у цю пору року. Те, що хлопці так дбайливо піклуються про мешканців лісу, позначиться на майбутньому потомстві. Адже у кіз уже зав’язалися малята, розповідають мисливці. У травні буде приплід.

У цьому лісі це вже друга підгодівля з часу, коли землю вкрило снігом, і знайти що-небудь поїсти звірині нереально. Побували мисливці й у Піщанському лісі, який також підпорядкований їхній бригаді, влаштували й там «благодійні обіди» для звірів.
З гордістю розповідають про свої мисливські угіддя, що знаходяться в адмінмежах Павлівської та Лоташівської сільських рад, площа яких сягає кількох сотень гектарів. Усе треба обійти, проконтролювати.

Окрім голоду, мисливцям доводитися рятувати звірину від страшнішої небезпеки – браконьєрів, які часто заходять на їхню територію. Та й інші мисливці не проти вполювати зайця чи козулю у Зарудньому лісі. Мовляв, у вас і так звіра багато. А все тому, що мисливці дбають про дичину, а полювання вважають способом спілкування з природою. Їхня бригада щоразу поповнюється новими мисливцями. Є цілі мисливські династії, як от Пилявські з Лоташевого та Поліщуки зі Здобутка.
– Щоб із жінкою вдома не сваритися, тікаю в ліс, – каже жартома Леонід Степанович Поліщук, вправно набираючи вилами сіно у великі міхи.

Працівниками Маньківського лісництва на чолі з Андрущенком О.А. довелося прийняти виклик природної стихії (хуртовини та заметілі) , що не так давно захопили у свої тенета більшість міст і сіл нашої країни. Тому, ми завжди готові у скрутний час непогоджений з кліматичними умовами нашої планети прийти на допомогу - безкорисливо та від щирої душі!